Початки української держави
Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 05 лютого 2014
Город Київ і перші князі Аскольд, Дир та Олег.
Погляньте, діти, на мапу України! На цій мапі маєте зазначені границі української землі, де здавен-давна жив і живе наш український народ. Треба вам знати, що простір землі, заселеної нашим народом, є такий великий, що аби перейти його пішки з заходу на схід, треба йти 90 днів, ідучи денно по ЗО кілометрів. Отже є це простір довгий на 2,700 км., а в найширшім місці доходить до 1000 кілометрів. Загально займає він близько 1 мільйона квадратних кілометрів поверхні.
Українців є біля 50 мільйонів і тому ми, по москалях і німцях, належимо до найбільших народів в Європі, а простором українська земля належить до найбільших країв у світі.
Вам, певно, буде цікаво знати, як то було в давнину і як та українська держава постала. Отже дивіться на ману і читайте далі.
Дивіться, куди пливе найбільша українська ріка Дніпро. А над Дніпром, на правім його березі, лежить місто Київ. Звідси взяла свій початок наша держава.
Київ - найстарше і найкраще українське місто. Воно завжди було столицею України. Коли саме воно засноване і побудоване, того напевно не знаємо, але знаємо, що побудоване воно українцями ще перед тим, як вони прийняли християнську віру. А не знаємо, коли саме це було, бо перед прийняттям християнської віри в нас мало хто вмів читати й писати, і тому ніхто й не записав, коли засновано Київ. Знаємо лише, що про Київ і українську державу згадують у своїх книжках давні греки, бо грецькі купці заїздили за товарами аж до Києва. А що греки були письменні, то все докладно записували: де були і що бачили.
Вони саме й зазначили у записках з восьмого століття по Христі, що тоді були в Києві, на Україні. Як же це було давно!
Отже, більше, ніж тисячу років тому стояв вже Київ, а коли було місто, то мусіла бути й держава, бо місто без держави, а держава без міста не можуть існувати.
З того часу маємо лише гарні перекази про те, як постав Київ і про перших князів України. Ті всі перекази будете колись читати у великій історії нашого вченого історика Михайла Грушевського чи ще інших. Тут подаємо один такий переказ.
Одного разу, ще коли на тому місці, де тепер Київ, були ліси й поля, прийшли туди три рідні брати, що називалися: Кий, Щек і Хорив. З ними була теж їхня сестричка Либідь. Стали вони над Дніпром і найстарший Кий сказав: "Ось тут заложимо оселю для себе і для тих купців, що сюди будуть приїжджати!"
Вони вирубали ліс і побудували перші хати. А те забудоване місце обвели ровом і обгородили гострокіллям: назвали цю оселю: город Київ, тобто — Києве місто.
Далі з переказу довідуємося, що ця оселя щораз більшала й багатіла, і з часом побудовано там гарні доми та палати.
За якийсь час пізніше переїжджали з півночі на південь, човнами по Дніпрі, два хоробрі лицарі: Аскольд і Дир. Вони побачили гарне місто над рікою і воно їм дуже сподобалося. Тому ввійшли до нього і сказали киянам: "Ми будемо у вас князями. Будемо вас боронити перед нападами чужих племен, щоб ви спокійно могли управляти ріллю, торгувати і їздити по Дніпрі, на полудень до Царгороду і на північ до Новгороду. За це ви будете платити нам малу данину, щоб було за що удержувати військо для вашої і нашої оборони та урядників для вдержування ладу в городі і в державі."
Жителі Києва радо згодилися на те, і Аскольд і Дир панували, як перші українські князі. Свою державу вони поширили на всі ті села і містечка або городи, що вже тоді постали довкола Києва. Вони зібрали стільки війська, що не тільки могли боронити своєї держави перед нападами чужих племен і чужих князів, але й самі йшли з військом на сусідні краї, а навіть аж до грецької столиці — Царгороду.
Так, отже, росла і розвивалася українська держава зі своєю столицею Києвом, що започаткував цю державу.
Що в тому переказі про заложення Києва і про перших князів є щось трохи і правди, свідчать передусім згадки в грецьких книжках, а далі й ті пам’ятки, які ще до нині по тих давніх часах осталися. Отже, наприклад: біля Києва є гора Щекавиця, горб Хорив і річка Либідь; та й до нині стоїть у Києві над Дніпром могила, яку всі здавен-давна називають Аскольдовою могилою.
У тих часах, яких півтори тисячі літ тому і пізніше - аж до охрещення українського народу (в 988 році), — наші предки були поганами (те саме, що в радянських підручниках язичники). Шанували вони багато богів: Дажбог давав людям, на думку наших прапрадідів, щастя й багатство. Перун управляв громами й блискавками та карав лихих людей. Сварожич давав людям вогонь. Волос опікувався худобою (і давав їй гарну шерсть та вовну — волос). Стрибог керував вітрами. Лада — була богинею краси й порядку. Крім цих богів, вірили ще в домовиків, лісовиків, водяників і русалок (мавок). Тим богам ставили фігури й приносили жертви та молилися до них.
Отже, запам'ятайте собі, що ви є українці, нащадки тих українців, які з-перед дванадцяти століть заснували свою державу . А столицею її було завжди місто Київ, «мати українських міст» і колиска цілої України.
Джерело матеріалу : книга "Історія України для дітей"; автор: Антін Лотоцький; видавництво: Івано-Франківське обласне Товариство української мови імені Т. Шевченка "Просвіта. Розділ "Тяжкий ХХ вік", Івано-Франківськ, 1991 рік; сторінки: 4 - 8.