Князь Ярослав Мудрий
Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 06 лютого 2014
По смерті Володимира почалася війна між його синами за княжий престол у Києві. Володимир залишив синів: Бориса, Гліба, Святополка, Святослава, Ярослава і Мстислава. Найбільше любив Володимир сина Бориса і хотів, щоб він прийняв по нім княжу владу в Києві. Та смерть захопила Володимира, коли Бориса не було в Києві. Він далеко в степу воював з печенігами. Тим скористався Святополк, який присутній був при смерті батька і проголосив себе київським князем. Та щоб забезпечити себе від несподіванок, він вислав своїх вояків напроти Бориса, звелівши його вбити. Так само підступно убив Гліба й Святослава.
Почув про ті злочини брата Ярослав, який князював у Новгороді. Він зібрав велике військо і рушив на Київ покарати Святополка. Але той закликав на поміч польського короля Болеслава, якому дав за це Червенські городи. Болеслав був з польським військом і разом зі Святополком таки побив Ярослава. Але потім, як Болеслав вернувся до Польщі, Ярослав знову пішов на Святополка і над річкою Альтою розбив його військо. Святополк змушений був утікати і десь потім згинув без вісті. За те, що Святополк вбивав рідних братів, прозвав його народ Окаянним (проклятим).
Тепер Ярослав став уже князем у Києві і задумав зібрати воєдино решту земель. Та на сході Україні князював ще його останній брат Мстислав. Це був князь дуже хоробрий. Він раз по раз ставав до битви з печенігами, половцями, касогами й іншими ворогами України. Оповідають, що він раз боровся з князем касогів (черкесів) Редедею. Щоб не проливати крові війська, оба князі, Редедя і Мстислав, вийшли на середину поля і стали боротися. Та хоч який сильний був Редедя, то таки Мстислав притиснув його до землі і вбив. Від тоді касоги платили Мстиславові данину.
Не диво, що коли Мстислав зійшовся з Ярославом коло Чигирина, то Мстиславове військо розбило сили Ярослава, і Ярослав кинувся тікати. Але Мстислав шанував старшого брата. Тому наздогнав його сказав: «Брате, ти старший! Вертайся до Києва і князюй собі здоров над усією правобічною Україною, а я буду князем лівобіч Дніпра!» Ярослав згодився на це і від тоді, аж до смерті Мстислава, брати жили в згоді. Мстислав навіть пішов з Ярославом і поміг йому відібрати від поляків Червенські городи, що їх Святополк дав був за поміч польському королеві Болеславові Хороброму.
По смерті Мстислава став Ярослав одиноким князем усіх широких українських земель. Щоби забезпечити Україну від ворогів побудував на границях багато твердинь. Над рікою Сяном побудував він тоді город і сильно його укріпив, яким від його імені назвав Ярославом.
Відтак остаточно розбивши печенігів під самим Києвом, Ярослав на тім місці побудував величаву церкву св. Софії, яка стоїть до нині. Забезпечивши державу від ворогів, він дбав про лад і спокій в краю, а щоб усі суди однаково і справедливо судили, дав наказ списати всі права в одну книгу і назвав її "Руська Правда". З цієї книги видно, що давні наші предки дуже цінили людську честь, не любили злодіїв та убійників, шанували старших. Були також доброго серця, бо не запровадили кари смерті; за всякий злочин можна було викупитися грішми, а найтяжчою карою було вигнання з рідного краю (за крадіж коней і за підпал). Князь Ярослав будував церкви, а при них заводив школи, поширюючи освіту.
Своїми мудрими розпорядженнями і законами Ярослав зміцнив українську державу так, що сусідні чужі держави дбали про його приязнь і єдналися з його родом. Ярославові сини одружені були з чужоземними королівнами, а дочки з королями. Його син Всеволод оженився з грецькою царівною, дочка Єлисавета вийшла заміж за норвезького короля Гаральда, а княжна Ганна – за французького короля Генрика II. Сам Ярослав був жонатий з дочкою шведського короля.
Перед смертю поділив Ярослав цілу Україну на землі, або на так звані "уділи", і до кожного уділу призначив одного сина. Але наказав їм коритися владі найстаршого князя в Києві; а ним призначив сина Ізяслава. Своєму внукові Ростиславові дав Галичину і відтоді починається рід галицьких князів Ростиславовичів. З надією, що по нім буде Україна сильна і славна, вмер Ярослав Мудрий взимку 1054 року, маючи 75 років. Панував він 35 літ. Його поховали в церкві св. Софії у мармуровій домовині. Поряд з Володимиром Великим Ярослав – один з найславніших українських князів. За своє князювання дістав Ярослав імення "Мудрого". Чи сповнилися його надії і чи сини князювали в згоді, — про те прочитаємо далі.
Джерело матеріалу : книга "Історія України для дітей"; автор: Антін Лотоцький; видавництво: Івано-Франківське обласне Товариство української мови імені Т. Шевченка "Просвіта. Розділ "Тяжкий ХХ вік", Івано-Франківськ, 1991 рік; сторінки: 28 - 32.