Князь Володимир Мономах
Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 07 лютого 2014
Як він князювув і яку науку дітям дав
Вив же знаєте, що Ярослав Мудрий мав пятеро синів: Ізяслава, Святославі, Всеволода, Ігоря і Володимира. Між тих синів поділив він цілу Україну на пять уділів, а ще шостий уділ, Галичину, дав своєму внукові Ростиславові, синові Володимира.
На жаль, ті сини Ярослава Мудрого не жили по батьківській смерті в згоді так, як того бажав їх славний батько. Вони відразу почали між собою воювати і тим скористалися нові вороги України - половці, що прийшли тоді з над Каспійських степів.
По смерті Ярослава князював у Києві його найстарший син Ізяслав. Він часто воював з братами Святославом і Всеволодом, закликаючи на допомогу навіть польського короля Болеслава II Сміливого, який був його швагром.
Київським князем по смерті Ізяслава став його молодший брат Всеволод, що мав багато клопоту з половцями. Мав він багато клопоту з половцями. Всеволод остаточно віддав Галичину синам Ростислава - Василькові і Володареві.
По Всеволоді князював у Києві Святополк, син Ізяслава. За його часів половці так уже шарпали Україну, що треба було піти на них війною. За порадою Всеволодового сина, князя Володимира Мономаха, зібралися всі князі в році 1103 році, рушили війною на половців і розгромили їх.
По смерті Святополка кияни запросили Володимира на князівський престол. Його згідливість і хоробрість знали всі і сподівалися, що він знову зміцнить Україну так, як його дід - Ярослав Мудрий, і прадід - Володимир Великий.
Надії киян і цілої України здійснилися, Володимир князював дуже розумно й справедливо та обороняв край од половців й інших ворогів. Він знову зібрав у своїх руках всі українські землі, крім Галичини, де тоді вже князювали самостійно галицькі князі з роду Ростислава. З половцями воював Володимир понад вісімдесят разів і взяв у полон триста половецьких князів; відтоді половці служили вже українським князям. Любив він правду і щодня сам судив людей на своєму дворі, а суд його був справедливим. Мономах заступався за убогих і слабих перед багатими й сильними. Так само не позволяв, щоб князі билися або сварилися між собою. Щоб злучити всі українські сили проти ворогів, Володимир скликав два рази всіх князів на з'їзд. На тих з'їздах князі присягали на Євангеліє і цілували хрест, що житимуть в згоді між собою. Це дуже зміцнило українську державу. Слава про Мономаха йшла по всіх краях. Кажуть, піп грецький імператор Константин Мономах прислав йому дорогі дарунки, між якими був золотий вінець з хрестом зверху. Цей вінець називався «шапкою Мономаха» і тому й князя Володимира назвали Мономахом. Він мав до цієї назви право ще й тому, що його мати була дочкою грецького імператора Мономаха.
Володимир Мономах князював у Києві 12 літ і вмер1125 року. Його поховали у церкві св. Софії в Києві. Умираючи, він залишив своїм синам заповіт, поучаючи, як мають чесно і згідно жити, щоб рідний край зріс і зміцнів. Він пише в тому заповіті так: "Більш над усе майте страх Божий. Не лінуйтесь, не покладайтесь на бояр і на воєвод — а самі доглядайте за всім. Шануйте старого чоловіка, як батька, а молодого, як брата. Будьте справедливими суддями, присяги не ламайте. Гостей і послів вітайте, як не дарунками, то напоями, бо вони по чужих землях несуть добру і злу славу. Не забувайте того, що знаєте, а чого не знаєте, того научайтесь".
Постать Володимира Мономаха, поруч Володимира Великого і Ярослава Мудрого, належить до найсвітліших в історії українського народу. Тому звеличує його наш поет у пісні так:
По незгодах між братами
Ти заблис, як зірка ясна:
Бо за тебе Україна
Процвітала горда, щасна.
Добрий, чесний ти й розумний,
Справедливо став судити -
Ти сильнішим не дозволив
Слабших кривдити й гнобити.
Міцно владою держав ти
Пребагату Україну -
І на ворога водив ти
Свою сміливу дружину.
У вісімдесят походах
Взяв князів-половців триста;
Твоя слава по Вкраїні
Голосна ішла і чиста.
Ти князів до згоди кликав,
Як дітей та рідна мати: -
Знайте всі, що тільки згода
Може тривко будувати!
І на смертному вже ложі
Дітям дав свої науки,-
Довго ти наш край держався,
Що створили твої руки!..."
Джерело матеріалу : книга "Історія України для дітей"; автор: Антін Лотоцький; видавництво: Івано-Франківське обласне Товариство української мови імені Т. Шевченка "Просвіта. Розділ "Тяжкий ХХ вік", Івано-Франківськ, 1991 рік; сторінки: 32 - 35.