Останні київські князі — Українська вишиванка / Vyshyvanka.if.ua

Реклама

Останні київські князі

Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 07 лютого 2014

Суздальський князь Юрій ДовгорукийМономах лишив кількох синів, а з них найвідоміші - Мстислав, Ярополк, В'ячеслав і Юрій. По смерті батька князем в Києві став Мстислав. Він був князем мудрим і справедливим і старався управляти державою так, як заповідав його батько. Але князював він недовго, всього лиш 7 літ. А по його смерті настають лихі часи на Україні. Всі князі прагнуть до панування в Києві, а з того, як завжди, користають вороги і шарпають Україну, а Київ підупадає. 

Сини Мстислава намагалися зробити Київ власністю свого роду, Мстиславичів, але на них ідуть війною інші сини Мономаха, себто їх стрийки (дядьки). Один з них - Ярополк, таки став київським князем. Та хоч був це хоробрий воїн, але не зумів, однак, завести ладу й спокою. Він також князює тільки сім літ і вмирає, а його наслідником став його брат, третій син Мономаха - В'ячеслав. В'ячеслав зараз таки проганяє з Києва Всеволод Чернігівський не з роду Мономаха, і сам забирає Київ для себе. Він здирав з киян великі податки, а котрі міста чи села не хотіли платити, на тих він спроваджував половців зі степу. За це кияни зненавиділи його, і коли він по семи літах помер, то покликали собі на князя Мономахового внука і Мстиславового сина - Ізяслава Мстиславича. 

Ізяслав виявився добрим князем, старався кріпко тримати в злуці всі українські землі і не допускати до воєн за Київ. Але йому не давав спокою четвертий син Мономаха - Юрій, званий Суздальським, бо князював далеко на півночі, у місті Суздалі. Називали його "Довгорукий", бо справді мав чомусь-то довгі руки. Юрій створив там на півночі свою окрему державу. Населяли ту державу фіни з племені чудь, а до них він спровадив з півночі України ще багато українців. З тої-то мішанини людей почав народжуватися новий народ і нова держава, названа Московською. Пішла ця назва від міста Москви, яке заложив той таки Юрій, Мономахів син. Нащадки Юрія Довгорукого, хоча й походили з українського роду, стали потім найбільшими ворогами України. 

Москалі рунують КиївЮрій сподобав собі північні землі, бо той мішаний народ був йому слухняний і в краю був спокій, та ніякий інший український князь не лакомився на ці землі. Але Юрій захотів мати й Київ, бо київському князеві тоді належала найбільша пошана. Тому усе своє життя воював він з Ізяславом за Київ. У тій боротьбі брали участь майже всі князі: одні стали по стороні Ізяслава, а інші підтримували Юрія. Юрієві вдалося здобути Київ, але він князював там заледве кілька місяців, бо кияни зрозуміли, що він уже не дбає про Україну, а тільки про свій Суздаль і Москву. Тому прогнали його, а Ізяслав князював у Києві далі аж до своєї смерті. 

По смерті Ізяслава став князем його брат - Ростислав. Юрій Довгорукий знов здобув Київ, але скоро потім умер, а в Києві продовжував князювати Ростислав, внук Мономаха, брат Ізяслава. Це був останній київський князь, що ще мав пошану у своїх і в чужих і вдержував спокій у державі. Князював вісім літ, а по його смерті зайняв київський престол син Ізяслава - Мстислав. 

За цього Мстислава прийшов на Київ, і з тим на Україну, останній удар. Син Юрія Довгорукого - князь Андрій Боголюбський - зовсім уже відчужився віл України й, сидячи в Суздалі та в Москві, зависно поглядав на Київ, що все ще був величавим містом. Нарешті 10 березня 1169 року він зо своїм військом напав на Київ і знищив його. Повбивав усіх киян, а жінок забрав у неволю. Пограбував церкви і навіть забрав з собою образи. Відтоді Київ на довгі віки підупав і втратив своє давнє значення. Князі ще володіють своїми уділами па Україні, але великої сили вже не мають. На півночі росте в силу Москва, цебто пізніша Росія, а на заході постає самостійна велика Галицько-Воликська Держава, що сягала від Сяну аж до Дунаю. 

Тут запам'ятаймо собі те, що через суперечки князів з роду славного Мономаха Київ занепав, а один із синів Мономаха — Юрій Довгорукий і його син Андрій дали початок московському народові, який справді ще й донині має ті довгі руки і все посягає ними по Україну. 

Суздальський князь Андрій БоголюбськийПро це, як за князя Мстислава напав на Київ Андрій Боголюбський, якого дідо, Володимир Мономах, був колись щирим українським князем, пише наш поет так: 

Застогнав ввесь степ широкий,
Заридала Україна -
Йде з півночі в город Київ
Злая, чорная година. 

То Андрій, син України,
Що від неї відчужився,
В сірій півночі суздальській
Він на віки залюбився. 

Хоче бути сам великим
І в Суздалі панувати,
Суне з ордами з півночі
Рідний Київ руйнувати. 

Ой, Мстиславе! Не веселе
Було твоє князювання!
Слава в порох упадає,
Втіха зійшла в плач, ридання!

Вдерлись орди у святині 
І збезчестили ікони,
Вже не піде князь молитись,
Вже не вдарять рано дзвони.

Бо завзявся лютий ворог
Нашу славу скасувати,
Вже не блисне наша велич. 
Плаче Київ — наша Мати!.. 

Джерело матеріалу: книга "Історія України для дітей"; автор: Антін Лотоцький; видавництво: Івано-Франківське обласне Товариство української мови імені Т. Шевченка "Просвіта. Розділ "Тяжкий ХХ вік", Івано-Франківськ, 1991 рік; сторінки: 35 - 40.

Похід князя Ігоря на половців »