Галичина між війнами — Українська вишиванка / Vyshyvanka.if.ua

Реклама

Галичина між війнами

Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 19 березня 2014

У вирі першої світової війни розпалась Автро-Угорська монархія, Народи, котрі жили в ній, взялися за облаштування своєї державності. Українські землі, що входили в монархію, волею народу також були об‘єднані в Західно-Українську Народну Республіку. 22 січня 1918 року на Софіївському майдані в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки, за яким уперше за довгі століття було утворено єдину Українську Народну Республіку. Та згодом, всупереч сподіванням, держава була пошматована іноземцями. Галичина відійшла під юрисдикцію Польщі. Польска держава споконвіків патронувала Галичину: тут вже склалися певні взаємини між польським і українським населенням, що передбачали значні вольності для української суспільності. Всупереч утискам, що традиційні в будь-якій колоніальній державі, де основна нація збільшує насилля над меншою, галичани в 20-30-х роках мали свої школи, народні доми, читальні, газети, часописи. Українська культура, збагачена традиціями прогресивних  устремлінь галицької інтелігенції початку ХХ віку, традиціями І.Франка, М.Драгоманова, галицького стрілецтва проростала міцними сходами в нових поколіннях галичан.

Євген КоновалецьПрагнення до української державності – незалежної, не васальної – в Галичині набуло нового розвою. На хвилі народного піднесення народилася в 1929 році Організація Українських Націоналістів, котра уклала за мету змагання проти польського, большевицького чи будь-якого іншого поневолення, побудову соборної України. Біля витоків ОУН стояли такі історичні особи, як Євген Коновалець, Ярослав Стецько, Андрій Мельник, Микола Лебідь, Степан Бандера, Роман Шухевич.

ОУН під їх керівництвом продовжувала в людей свідоме устремління до відродження визвольних змагань за волю і незалежність України. Польська окупаційна влада справедливо вчула в цій організації, в її провідниках головного ворога, якого намагалася знищити. Переслідування й катівські камери Берези Картузької не зламали опору народних месників. 1934 році вони вбили польського міністра Пєрацького, який відзначався особливими утисками українців. Степана Бандеру та його друзів було заарештовано. Польський суд, на якому підсудні давали свідчення тільки українською мовою, засудив С. Бандеру, Миколу Лебедя та Ярослава Карпенця до смертної кари, але в останній момент переглянув рішення на довічне ув‘язнення.

ОУН жила і діяла, виховувала в українців вільнолюбиві устремління.

На цей час випадає найплідніше праця товариства свідомих українців «Просвіта». Товариство друкувало книги, часописи, газети, розвінчувало психологію місцевих хрунів, котрі схилялися перед усім польським, і москвофілів, які утверджували в людських душах національну меншість перед москалями. Товариство повідало правду про історію і визвольні змагання України, об‘єднувало навколо себе прогресивних людей і продукувало вільну суспільну думку.

Джерело матеріалу: книга "Історія України для дітей"; автор: Антін Лотоцький; видавництво: Івано-Франківське обласне Товариство української мови імені Т. Шевченка "Просвіта. Розділ "Тяжкий ХХ вік", Івано-Франківськ, 1991 рік; сторінки: 241 - 243.

Змова катів »