Українські традиції
Великдень (Пасха)
Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 03 вересня 2013
Великдень (
Пасха
) – свято, яке не має визначеної дати в християнському календарі. В Світлу Неділю на весні його відзначають щороку, вираховуючи за сонячним і місячним календарями. У старій церкві не всюди відзначали Великдень в один день, лише після Першого Вселенського і Антіохійського Поміного Соборів встановлено було про одночасне правило святкування у всіх церквах. У перший недільний день за весняним повним місяцем із тієї пори святкують Великдень.
На слов’янських землях ще в дохристиянську добу склалася традиція влаштувати пишні свята на честь пробудження природи, які припадали на час весняного рівнодення. Із запровадженням християнства на Русі на зміну їм прийшов Великдень.
Найшанованішим і головним атрибутом Великодня в українців був і залишається хліб. В часи Київської Русі народ віддавав перевагу більш смачному і досконалому продуктові – вчиненому хлібові перед його простішою формою – коржами, опрісниками, прісним хлібом. Ці уподобання виявилися в період розмежуваннями між християнськими течіями. Православна церква для євхаристії обрала вчинений хліб. Традиційна перевага вчиненого хліба над прісним притаманна смаком східнослов’янського населення, перемогла старозаповітну традицію у великодній обрядовості опрісників. Паска – ритуальний, головний великодній хліб – виготовляється тільки з дріжджового тіста.
Паски починають пекти напередодні – у Великодню суботу , а то й у Чистий четвер. Страсна п’ятниця була для такої роботи забороненим днем. Якщо у родині були дівчата, то садовлячи паски в піч господарка промовляла: « Паски в печі сидіть, а ви (Софіє, Ольго, Уляно) не сидіть, а заміж ідіть! ». Потім від печі до порога замітала віником хату, проганяючи шкідників: « Паски в печі випікайтеся, а стогони, таргани, миші й мухи з хати вимітайтеся! ». Коли в піч садили паску, на печі не повинен ніхто лежати, « щоб не притиснути паску », « щоб росла пишна й висока ». Злазячи з печі, казали: « Рости, паско, висока, як верба! ». Поклавши паски, хазяйка жартома хапала малих хлопчиків за вуха і тричі смикала: « Рости високий і здоровий, як свята паска! ». Якщо паски вдавалися, це означало благоденство у хазяйстві, а якщо занадто тріскалися, не сходили, зарум’янювалися – боялися недобрих змін у житті і всіляких негараздів.